Дослідження за участю пацієнтів з раком шлунка і гастроезофагеального відділу

Рак шлунка – злоякісне новоутворення, яке походить переважно з епітелію слизової оболонки шлунка. Більшість пухлин шлунку є карциномами (пухлини, що походять з епітеліальних клітин).  Лімфоми (тип злоякісних пухлин, що виникають з лімфоцитів) та мезенхімальні пухлини (пухлини, що розвиваються з похідних мезенхіми - сполучної, судинної, м'язової, жирової, кісткової, хрящової тканин, синовіальних оболонок, фасцій, сухожиль, апоневрозів) також можуть розвиватися в шлунку.

У більшості випадків рак шлунка розвивається поетапно протягом багатьох років. Ранні симптоми можуть включати печію, біль у верхній частині живота, нудоту та втрату апетиту. Пізнішими ознаками та симптомами можуть бути втрата ваги, пожовтіння шкіри та білків очей, блювота, зокрема блювання «кавовою гущею», утруднення ковтання та кров у калі, тощо. Рак може поширюватися за межі шлунка в інші органи, зокрема в печінку, стравохід, легені, кістки, нирки, головний мозок, рідше наднирники й підшлункову залозу.

Найпоширенішою причиною виникнення раку шлунку є зараження бактерією Helicobacter pylori, яка становить понад 60% випадків. Куріння, дієтичні фактори, такі як вживання маринованих овочів, регулярне вживання алкоголю та ожиріння, є іншими факторами ризику. Близько 10% випадків виявляються в сім'ях, і від 1% до 3% випадків пов'язані зі спадковими генетичними синдромами.

Діагностика раку шлунку зазвичай проводиться шляхом біопсії під час ендоскопії. Після цього проводиться медична візуалізація, щоб визначити, чи поширилася хвороба за межі шлунка.

Середземноморська дієта знижує ризик раку шлунка, так само як і відмова від куріння. Попередні дані вказують на те, що лікування H. pylori зменшує вірогідність захворювання.

Лікування може включати певну комбінацію хірургічного втручання, хіміотерапії, променевої терапії та таргетної (націленої) терапії. Для деяких типів раку шлунка також можливе використання імунотерапії.