Дослідження за участі пацієнтів з хронічною інфекцією вірусу гепатиту B (ВГВ)

Гепатит – захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Існує п'ять основних типів вірусів гепатиту: А, В, С, D та Е. Вірусні гепатити B та C є найпоширенішими та призводять до розвитку хронічного запалення печінки у мільйонів людей, і є однією з головних причин цирозу та раку печінки.

Найбільш поширені прояви гепатитів: загальна слабкість, швидка стомлюваність, апатія, нудота, блювання, діарея, біль у животі, зміна кольору сечі та знебарвлення калу, пожовтіння шкіри, слизових оболонок та склер, підвищення температури тіла.

Шляхи передачі вірусу залежить від його типу. Зараження вірусним гепатитом А та Е відбувається через заражені продукти та воду, інфікування вірусами гепатиту В, С та D відбувається через кров або статевим шляхом.

Додаткове інфікування ВГD на тлі хронічного гепатиту В прискорює розвиток більш тяжкого захворювання у переважної більшості людей, у тому числі сприяє швидкому розвитку цирозу (цироз розвивається майже на десять років раніше, ніж у людей, які мають тільки інфекцію ВГВ).

Існуючі препарати неможливо повністю вилікувати ВГB, тому терапія зазвичай триває все життя. Лікування від хронічного вірусного гепатиту B передбачає щоденний прийом противірусних лікарських засобів. На відміну від ВГВ застосування препаратів прямої противірусної дії при ВГС дозволяє вилікувати близько 90% хворих з ВГС. Спеціального лікування від гострого чи хронічного вірусного гепатиту D немає. Єдиним препаратом для ефективного на ВГD є інтерферон альфа.

Основним методом профілактики ВГВ є вакцинація. Інфекцію гепатиту D можна запобігти за допомогою вакцинації проти гепатиту В.